Выставка
написание
продажа
картин

Наш Котигорошко

Давні історики описують наших предків як блакитнооких велетнів, які могли сосну нести на плечах. У ХХ столітті найсильнішими у світі вважались два чоловіки - українці Іван Піддубний та Іван Фірцак. Вони не були войовничими людьми, навіть гігантами на вигляд, але силу мали надзвичайну і демонстрували її в цирках по всьому світу. Найсильніша людина ХХІ століття Василь Вірастюк – теж українець. Знані в світі також наші боксери Віталій та Володимир Клички.
Та не тільки фізичною силою відзначалися завжди наші чоловіки. Сміливість, сила духу, воля до перемоги – такі ознаки чоловічої сили українців, які не перевелися й досі, про що свідчать Майдан і рік війни.
Вам, чоловікам, які захищають наш мирний сон, я хочу розповісти «Казку для сильних чоловіків». Більшість із вас мені в сини годяться, а дехто й в онуки. Я молюся за вас кожного дня, прошу Бога, щоб послав нам скору й остаточну перемогу, щоб дав вам сили прогнати загарбників з нашої землі якнайдалі та відбити в них охоту зазіхати на чуже, а самі щоб ви живі й неушкоджені повернулися до щасливого мирного життя, до своїх сімей.

А переповім я вам казку про Котигорошка, який уособлює собою образ справжнього українського чоловіка – захисника і визволителя.
Дослідники  розпізнали в цій казці відлуння давньоарійського міфу про Індру. Наші славні предки основним законом свого життя вважали Закон Рита – закон колеса часу, яке крутиться і періодично повторює сюжети минулого з сучасними виконавцями. Я бачу, як сьогоднішні Котигорошки б’ються з багатоголовим Змієм. І вдарить Змій Котигорошка – той по коліна в землю ввійде, вдарить Котигорошко Змія – той по пояс у землю ввійде. Важка боротьба, тривала, але у цієї казки щасливий кінець, і ми про це знаємо.

Був Котигорошко молодшим сином у батька з матір’ю. Старших братів і сестру Оленку хитрістю заманив і поневолив Змій, якого всі навкруги боялися і не наважувалися повстати проти нього. Але виріс Котигорошко і виявив волю поборотися зі Змієм, щоб звільнити братів і сестру.
Ця казка – не звичайна вигадка, а відлуння давнього міфу. А у міфах кожний образ має символічне значення, навіть кілька значень, пов’язаних із минулим, майбутнім, розповсюджених у просторі та в паралельних вимірах. Сестра Котигорошка – це душа українського народу, що мучається, поневолений Змієм, старші брати – символ невикористаних можливостей українців, їх потенціал. Котигорошко відчуває себе визволителем від зміїного полону української душі.

І виріс Котигорошко, набрався сили. Коваль викував йому особливу булаву. Підкинув Котигорошко її вгору і ліг спати. Через три дні чує - летить назад. Підставив палець – булава вдарилася об палець і розбилася. Попросив коваля викувати іншу, міцнішу. І вдруге так само вийшло. І втретє.
Викував коваль булаву та вже таку міцну, що не розбилася вона об палець Котигорошка, повернувшись із високого польоту. Гарна, міцна зброя. Подякував Котигорошко ковалеві, попрощався з батьком і матір’ю, пішов шукати Змія.

Ми вже згадували, що праобразом Котигорошка є міфічний бог світла Індра, який воював зі зміями-асурами. Зброєю у нього була надзвичайна булава ваджра, вона символізувала чоловічу силу, міць, відвагу. За формою ваджра нагадувала лінгам (чоловічий статевий орган) і мала велику магічну вбивчу для зміїв силу. Казка про Котигорошка – страшна казка. В ній і зрада, і невдячність тих, кого любив Котигорошко, кому довіряв, і тяжкі виснажливі бої зі зміями. Але є в ній і щира вдячність друга, і підтримка в найскрутнішу годину – все є, як у житті.
Але спробуємо аналізувати події послідовно за сюжетом казки.

Подолав відважний сильний Котигорошко першого змія. Визволив із полону сестру, випустив на волю з темниць знесилених братів. Зібрали вони у мішки Змієві багатства та й пішли до дому, а Котигорошко не зізнався родичам, що він їхній брат. Заснув він стомлений напівдорозі під деревом. А брати радяться: «Нас шестеро було – ми Змія не здолали, він один впорався. Соромно буде нам перед людьми. Давайте прив’яжемо його до дерева, нехай його дикі звірі з’їдять, і скажемо, що то ми Змія подолали».  Як задумали, так і зробили. Прив’язали брата цупкою мотузкою до дуба і покинули у лісі. Прийшли додому, питаються у батька-матері: «А чи не було ще у вас дітей після нас?» – «Був,  –кажуть батьки, – Котигорошко, пішов вас визволяти». – «Що ж ми наробили? – бідкаються брати. – Це ж ми брата свого в лісі на вірну погибель залишили!» Побігли до лісу, а Котигорошко вже їм на зустріч іде, дуба вирвав з корінням, на плечі несе. «Так от ви які брати», – каже. Жбурнув дубом спересердя в їх бік, мало хату не розваляв. Повернувся до них спиною, та й пішов світ за  очі своєї долі шукати.

Спробуємо перекласти цей трагічний сюжет на події сьогодення. Сестра Котигорошка – це душа українського народу, ще того народу – з радянського минулого. Не вистачило в неї доброти і сили переконати братів не відповідати невдячністю на добро, не заздрити братовій силі, а славити його і вшановувати, як героя. Переміг Котигорошко змія-Януковича, повернувся до радянського минулого спиною та й пішов нової долі шукати – світлої, незалежної, щасливої.

А якщо підняти ще глибший шар символічних змістів, побачимо ще цікавішу картину подій, які відбуваються у духовному шарі. Повернення додому, до місця, де герой народився, трактується у словниках символів як смерть, як возз’єднання  Духа з Душею. От тобі й маєш... Таке поетизоване, омріяне в нашому звичайному житті повернення до батьківського порогу має несподіване й суперечливе символічне значення. Виходить, брати вберегли душу Котигорошка від загибелі, коли перешкодили йому повернутися додому. І ще: брати були землеробами, а символ «землероб» означає: «каталізатор відродження і спасіння»…
Дорогою до Котигорошка приєдналися люди з надзвичайними вміннями – Крутивус, Вирвидуб, Вернигора. Стали вони всі побратимами і пішли разом по світу долі шукати. Але ці побратими слабкі духом виявилися і зрадили Котигорошка (в давньоарійському міфі теж згадуються боги Рудра, які зрадили Індру).

Так от, знайшли побратими в лісі пусту хатину і вирішили в ній трохи перепочити. (Всесвіт арії трактували як «священний ліс, в якому мешкає Брахма – сотворитель всього».) Пішли троє на полювання, а Крутивус лишився обід готувати. Смачно приготував, прибрав у хаті, чекає побратимів. Аж тут чує – стукає хтось у двері. Виглянув. Бачить – дідок маленький, лисий. «Пересади, – каже, – через поріг». Крутивус нахилився – дідок його за чуба хвать, вирізав зі спини ременя і повісив за чуба на гвіздок, що в стіну вбитий був. Сам усе з казанів повиїдав і подався геть. А Крутивус пручався-пручався на гвіздку, якось відчепився, нашвидкоруч приготував, що встиг. Прийшли побратими втомлені та голодні з полювання. Дорікають Крутивусові: що ж ти цілий день робив, що й обід нам приготувати не встиг?» Крутивус не зізнався, правди не сказав. «Занедужав», – каже. На другий і на третій день те саме вийшло з іншими. Настала черга Котигорошкові обід готувати. Прибрав він у хаті, наварив повні казани смачної їжі. Аж чує – хтось стукає у двері. Виглянув – то дідок маленький, лисий. «Пересади, – каже, – через поріг». –  «Не великий пан, перелізеш сам», – відповідає Котигорошко. Переліз лисий дідок через поріг та й до чуба Котигорошкового тягнеться. «То ось ти який!» – розгнівався Котигорошко. Скрутив дідка, розщепив у лісі дерево і бороду дідову туди защемив. Повертаються побратими з полювання, обід уже й упрів. «А ну ходімо, – каже їм Котигорошко, – я вам диво покажу». Приходять до дерева, а там тільки яма велика і слід від неї тягнеться. То дідок бороди звільнити не зміг, вирвав дерево і за собою поволік. Тут побратими і зізналися, що з ними було.
Символ «карлик» є втіленням злих сил, які залишаються, фактично, поза орбітою свідомості. Він символізує обмеженість, невігластво, підсвідому підлоту. Жалюгідний на  вигляд, він має силу змія, символом якого є не окремий гріх, а сам принцип зла, притаманного всьому сущому в світі.

В міфі про Індру приходить до нього змій Шипівішта (перекладається як «змій без шкіри») у вигляді маленького лисого дідугана, характером дуже схожого на Путіна. Та й побратими Котигорошка нагадують закордонних друзів України. Вони дідка і через поріг пересаджують, він їм ремені зі спини ріже, та вони роблять вигляд, що з ними нічого такого не було, що вони сильні та впевнені в собі. Але насправді не знають, що робити з тим лисим маленьким кремлівським Шипівіштою. Вони бояться його непередбачуваності і виявляють обережність, а потрібна рішучість і допомога Україні, ой як потрібна! Та хай би що там далі не було, ми знаємо, що в цій казці переможе Котигорошко – не мечем, не списом, не стрілою з лука, а ваджрою – непереможною силою духа справжніх українських чоловіків, стійкістю характера, волею до перемоги, любов’ю до рідної землі.

Пішли побратими по сліду від дерева, що дідок тягнув за собою, дійшли до глибокої ями, яка вела на той світ. Зазирнули в неї Котигорошкові побратими. «Та хай йому грець, – кажуть, – не хочемо туди лізти». Котигорошко себе мотузкою оперезав, дав побратимам другий кінець  мотузки. «Спускайте, – каже, – мене». Дістався до того світу, бачить – палац, а в палаці прекрасна королівна. Спитав її Котигорошко про дідка. «Це він мене поневолив, – каже королівна, – а зараз бороду свою визволяє на залізному току». Прийшов туди Котигорошко. Бачить – дід вже від дерева звільнився. «Битися чи миритися прийшов?» – питає. «Битися», – відповідає Котигорошко. Почали вони битися. Важка видалася битва. І перемога Котигорошкові не легко далася. Та все ж переміг він Змія. Зібрав його багатства у два мішки, взяв із собою королівну, прийшли вони до мотузки. Прив’язав Котигорошко один мішок. «Тягніть, – кричить, – це – ваше». Другий мішок прив’язав. «Це теж ваше, – кричить, – тягніть». Потім королівну прив’язав. «А це моє, – кричить, – тягніть». Витягли вони королівну, спустили мотузку по Котигорошка. Але недобре вони замислили. Котигорошко відчув це. Прив’язав замість себе каменюку. Вони її високо підтягнули, а потім мотузку і перерізали. Камінь тільки гуп! Залишився Котигорошко на тому світі. Іде, бачить: дуб великий росте і гніздо на ньому з пташенятами. Та ось налетіла чорна хмара, грім загримів, блискавки засяяли, почалася злива. Заліз на дерево Котигорошко, гніздо своєю свиткою накрив від дощу, врятував пташенят. Прилетів їхній батько орел, радий, що діти його живі залишилися, не захлинулися. «Проси, що хочеш, – каже Котигорошкові, – все для тебе зроблю». Важку загадав Котигорошко забаганку – винести його на цей світ. Але шляхетний орел виконав свою обіцянку. (У давньоарійському міфі орел Гаруда, який символізує духовне покровительство і підтримку, допоміг Індрі роздобути напій безсмертя «сому»).

Дерево символізує центр Космосу, вісь світобудови. Біля нього відбуваються головні події у всесвіті. На ньому знаходиться гніздо орла – деміурга, який цей всесвіт створив. Тобто, Котигорошко у найтрагічнішу годину свого життя опиняється біля центру всесвіту. Він герой – переможець зміїв, які уособлюють собою вселенське зло. Котигорошко звільняє від духовного полону свій народ і спасає від загибелі світ. Пташенята у гнізді, я гадаю,  – це майбутнє всього людства. За їх спасіння орел віддячив Котигорошкові щасливою долею.

Подякував Котигорошко орлові й пішов побратимів з королівною наздоганяти. А вони вже і до її королівства дійшли, кожен мріє її чоловіком стати, та вона відмовляється, Котигорошка чекає. І дочекалася. Прийшов він, покарав зрадників, король із королевою влаштували гучне весілля. Побралися Котигорошко з королівною і зажили щасливо.

Котигорошко – символ незламного духу нашого народу – обов’язково переможе у битві всіх ворогів, і зовнішніх і внутрішніх, і світ спасе.    Зустрінеться з королівною – своєю оновленою душею, і заживе щасливо у новому вільному королівстві – оновленій демократичній Україні. Така наша доля – у важкій боротьбі здобути своє щастя і незалежність.

© Галина Межевікіна. Жодна частина цієї сторінки не може бути опублікована в будь-який спосіб без письмової згоди власника копірайту.

Ранок на річці

художник: Стопачинський В.