Літературна сторінка
Про людину кам’яної добиОдного разу археолог-аматор дон Марселіно де Саутуола досліджував печеру неподалік своєї вілли. З ним була його 9-річна дочка. Поки батько розкопував підлогу печери в пошуку старожитностей, Марія підняла голову і побачила, що склепіння прикрашали яскраві малюнки. Це було 1879 року. Дон Марселіно був одним із перших, хто зустрівся з творчістю первісних людей. Саутуолу вразили досконалість ліній, експресія, навдивовижу точне відтворення руху. Він одразу повірив, що ці малюнки створено за кам’яної доби. І розповів про це всьому світові - видав брошуру з описом свого відкриття. Але його оголосили фальсифікатором. Згадали, що в його домі нещодавно гостював художник: це, мовляв, його робота – малюнки занадто добре збереглися, аби мати такий поважний вік. Саутуола помер у 1888-му, а через 14 років його затятий опонент - видатний палеоісторик Еміль Картальяк визнав свою помилку. Вийшла друком його стаття «Моя провина». На той час чудові «картинні галереї» первісного живопису були знайдені не лише в Іспанії, але й у Франції (печери Шабо, Ла-Мут, Марсула, Пер-нон-Пер, Фон-де-Гом та ін.). Лавина фактів змела всі попередні визнані теорії. Французький палеонтолог Арле знову відвідав печеру Альтаміра. Він підтвердив, що малюнки, які знайшов Саутуола, дійсно створили прадавні художники. Чому ж мисливці кам’яної доби малювали тварин, намагалися якнайточніше передавати їх анатомію, пластику рухів? Хотілося б відповісти: споконвічне бажання творити. Але, ймовірніше, вони робили це з більш приземлених причин. Напівголодні, люди вели сувору боротьбу за існування. Вони розуміли, що їх життя великою мірою залежить від вдалого полювання, і вірили, що реалістичне зображення тварини викличе її дух, і тоді мисливець уполює цього звіра на ловах. Тварин часто зображували пораненими стрілою, дротиком, списом, мамонтів - у ловчих ямах. Вибоїни на малюнках свідчать про те, що в них кидали списи. Люди вірили, мабуть, що на полюванні спис буде таким же влучним. Мисливець молив дух тварини нагодувати його рід, він дякував дичині за те, що вона приносить себе в жертву заради життя людей, і просив у неї вибачення. Малюнки зазвичай розташовані в глибині печер, дуже далеко від входу, де панують вічні темрява і волога. Щоб потрапити до «картинної галереї», дуже часто доводиться плазувати вузькими щілинами, спускатися в колодязі, перепливати підземні річки й озера. Постійно жити в таких місцях було неможливо. Ймовірніше, печери з малюнками - не помешкання, а первісні храми... Із книги «Про людину кам'яного віку» |
